Обряд хрещення дитини

Хрещення - це найважливіше із семи таїнств (хрещення, причастя, сповідь, миропомазання, вінчання, соборування ), щостановить собою  культове дійство, за допомогою якого «в осяжному вигляді сповіщається  віруючим неосяжна благодать Божа», ісимволізує прийняття  людини в лоно християнської церкви.   Започаткований ще Іваном  Хрестителем на початку ери, на територію Русі цей обряд прийшов наприкінці  десятого сторіччя разом із запровадженням християнства князем Володимиром.

Ритуал хрещення полягає або в зануренні немовляти в купель (в православ’ї), або в окроплені немовляти водою (в католицтві). В протестантських церквах, зазвичай, хрестять вже повнолітніх. Під час ритуалу маляті також надається християнське їм’я та відповідний, янгол-охоронець.

Для здійснення  обряду обираються хрещені батьки, котрі зрештою прирівнюються до  родичів (кум, кума), якім надається велика  честь і водночас відповідальність за духовний розвиток дитини. Біологічні батьки до таїнства хрещення не допускаються. 

Перед обрядом хрещені батьки мають постувати, пройти сповідь і причастя для того, щоб бути допущеними до даного таїнства ,очистившись духовно.  Також від хрещених вимагається знання молитов «ОТЧЕ НАШ», та «СИМВОЛ ВІРИ». Хрещені батьки не мають бути подружжям і суворо заборонені подальші  інтимні стосунки  між ними.

За традицією, хрестильний хрестик дарує  хрещений батько, а крижму, хрестильну сорочечку немовлят дарує хрещена мати.  Інші атрибути (рушничок для священика , торбиночку для зрізаного волоссячка, серветки для свічок, самі свічки, пам’ятний альбом ,тощо)- за домовленістю. Рушничок для священика залишається в церкві, а хрестик , крижма та сорочечка стають сімейними реліквіями та оберегами  і зберігаються батьками  разом із фатою, весільним вінком, весільнимирушниками,  весільними бокалами, протягом усього життя.

Традиційно, хрещені і рідні батьки, на знак пошани, обмінюються символічними пам’ятними подарунками  ( лялька-янгол ручної роботи немовляті, хустка хрещеній матері, подушечки або рушнички  з присвятою «Куму» «Кумі», тощо)

Після завершення обряду відбувається святкове застілля в, тепер вже, збільшеному сімейному колі.