Лляні рушники з українською вишивкою для весілля, заручення, подарунку

Ми одні з перших на ринку України створили велику колекцію рушників і представили її в нашому інтернет-магазині. Кожен рушник ми вишили самі на наших машинах. Тому вибираючи наш рушник - Ви купуєте виріб безпосередньо у виробника. Хочете, ми для Вас знімемо відео вишивки Вашого весільного рушника? Ми роками збирали колекцію орнаментів. Довго підбирали тканину. Найідеальнішою тканиною для рушників виявився льон. Саме на льоні вишивка хрестиком виглядає бездоганно.

На вишивку ми не шкодуємо стібків. Всі хрестики щільні і опуклі. І важливо - ми не соромимося показати виворіт рушників. Подивіться  - у кожного рушника сфотографований виворіт. Так, якщо важливо - ми надішлемо фото саме Вашого рушника перед відправкою. Щоб Ви не турбувалися про якість.

Хто купує рушники?

Основний наш асортимент - весільні рушники, рушники для вінчання, рушники для обряду заручення, хлібосольні рушники.

Дуже часто наші рушники дарують іноземним гостям в якості українського сувеніра. Таким прекрасним вишитим виробом можна прикрасити будинок. Адже дійсно, наша вишивка бездоганна!

Українські вишиті рушники Ви можете придбати гуртом і в роздріб. 

Наша продукція продається оптом та в роздріб. На сайті наведені роздрібні ціни. Для оптових цін, надійшлить, будь-ласка, запит або зателефонуйте. 

Українці завжди надавали великого значення утворенню сім'ї. Тому таке велике значення має весільна обрядовість. Саме весілля - це унікальний обряд, свого роду театралізоване дійство, де кожен є учасником цієї чудової вистави. У весіллі є можливість спостерігати велике розмаїття пісень, побутових сцен, забавних ігрищ, танців, фольклорних  сюжетів, приказок, примовок. В українському весіллі нема нічого зайвого, все має свій зміст ті сімволічне значення. Вишиті рушники на весіллі - це більше ніж декорація. Вишиті рушники прикрашали стіні, столи, кожного гостя свята.  Для кожної особи дівчина вишивала рушники сама. Весільні рушники - це рукодільне чудо.  Малюнки для рушників дівчина робила самостійно. Чужі орнаменти не використовували. Вишиваючи рушник, дівчина несвідомо вплітала в узори свої думки та бажання. На сватання готували рушники для сватів. На знак позитивної відповіді дівчина перев'язувала свата рушником попід ліву руку. Це перший рушник. Рушник цей був довжиною 2,5-3 метри, неширокий. Вишита частина доходила лише до місця зав'язування. Вишивали на двох кінцях по два деревця, по два дубки, по дві пташки. Це сімволи двох родів.

Дівчина зазвичай вирішувала свою долю самостійно, але були випадки, коли батьки видавали дівчину заміж примусово. Тоді дівчина могла вишити на рушнику для сватів пташок, що дивляться у різні сторони. Це означало, що дівчина дає згоду вийти заміж, але не буде люблячою дружиною. 

Історично рушники були необхідною та головною складовою приданого дівчини. Готуючись до весілля, дівчина сама вишивала близько сорока рушників, які використовувались в обряді сватання, благословення батьками, вінчання. Рушники служили прикрасою приміщення, де проводився обряд. Та й вишивалися рушники при дотриманні певних умов. Починати вишивати рушник необхідно було вранці, обов'язково помолившись, в гарному настрої та з хорошими думками. Адже кожен рушник був ще й оберегом. Та й вишивку потрібно було починати з певного боку.

Рушник був деталлю святкового вбрання дівчини під час весілля, коли змінювався життєвий статус дівчини, вона ставала дружиною. Рушник виконував функції оберега. Рушники вишивались завжди до самих великих свят: Різдва, Великодня, Трійці, весілля. Рушники також були необхідним атрибутом хати: ними прикрашалися вікна, столи. Тут знову рушник виконує функцію оберега.

Однак, життя диктує свої умови та трансформує більшість ритуалів і обрядів, вносячи щось нове, а щось спрощуючи.

В даний час рушник, безперечно, залишається важливим весільним атрибутом. Під час церемонії одруження в РАГСі, свідки розстелюють рушник перед нареченим і нареченою та пропонують їм зробити перший спільний крок у нове життя. Існує прикмета, хто перший ступить на рушник, той і буде головою в сім'ї. Ця традиція запозичена з церемонії вінчання, адже до 1917 року функцію реєстрації шлюбу виконувала церква. Під час обряду вінчання молодята ставали на рушник і священик запитував про серйозність намірів та про добровільність рішення вступити в шлюб. Священик також зв'язував руки молодих білим рушником.

Після церемонії одруження батьки зустрічають тепер уже чоловіка та дружину з короваєм і сіллю, який лежить на рушнику.